З трьох точок на прямій одна, і тільки одна, лежить між двома іншими.

Якщо дві прямі мають спільну точку, то кажуть, що вони перетинаються в цій точці. На малюнку 7 прямі а і b перетинаються в точці Т, а прямі тіпне перетинаються.

Проведемо пряму та позначимо на ній точку А (мал. 8). Ця точка ділить пряму на дві частини, кожну з яких разом з точкою А називають променем, що виходить з точки А. Точка А називається початком кожного з променів. Промені позначають двома великими латинськими буквами, перша з яких означає початок променя, а друга — деяку точку на промені (наприклад, промінь OK на малюнку 9).

Фалес (бл. 625-548 дон. д.)

Два промені, що мають спільний початок та доповнюють один одного до прямої, називають доповняльними. На малюнку 10 промінь ВС є доповняльним для променя BD, і навпаки, промінь BD є доповняльним для променя ВС.

Історичні відомості

Перші відомості про властивості геометричних фігур люди діставали з практичної діяльності та спостережень за навколишнім світом. Перший твір, що містить найпростіші геометричні відомості про знаходження площ деяких фігур та об'ємів тіл, дійшов до нас із Стародавнього Єгипту. Він датується XVII ст. до н. д. Описані у цьому творі правила обчислення площ та об'ємів були отримані з практики. Ніяких логічних доведень їх справедливості не наводилося. Самі ж значення площ та об'ємів, обчислені за такими правилами, були приблизними.

7